“Вкрадені” казарми: нові факти розслідування “Право на право” про розкрадання в армії

“Вкрадені” казарми: нові факти розслідування “Право на право” про розкрадання в армії
10331 ПЕРЕГЛЯДІВ

Автор: Телеканал “Дом”

Джерело: Інформаційно-аналітичний центр національної безпеки України


Бізнесмени та чиновники, яких звинувачують у масовому розкраданні на будівництві житла для солдатів — на лаві підсудних. Раніше ми розповідали, як будівництво 184 казарм поліпшеного планування, призначених для солдатів-контрактників, перетворилося на клубок корупційних схем. Майже в кожній області країни відкриті кримінальні провадження.

Із виділених на проєкт понад 2,5 млрд грн вже витрачені практично всі гроші. А добудована і введена в експлуатацію лише половина казарм. Як встановило слідство — інше розкрали. Які важливі деталі були виявлені під час слідства, хто з чиновників входив до злочинних угруповань, і яку роль відіграв технічний нагляд — про це в розслідуванні журналістів “Право на право” телеканалу “Дом“.

А якби не крали
Не казарми, а гуртожитки. Не старі скрипучі ліжка вздовж стін, а сучасні — з ортопедичними матрацами. 5 осіб в кімнаті. Нове житло для солдатів-контрактників більше схоже на однокімнатні квартири, з власною кухнею, ванною, душем, а головне — сучасним яскравим ремонтом. Гарне добротне житло для армійців мало сприяти бажанням молодих хлопців служити в українській армії, і бути прикладом турботи про службовців з боку держави.

Так мало бути. Але новосілля дочекалися не всі. Закінчено і здано в експлуатацію лише 93 казарми зі 184.

“Для програми будівництва казарм була виділена значна сума коштів, навіть з фонду арештованого майна колишнього президента України Віктора Януковича. Планово передбачалося будівництво цих казарм упродовж 7 місяців, термін — 200-210 днів. Ці казарми будувалися у 21 області”, — говорить керівник слідчого відділу Державного бюро розслідувань (ДБР) Вадим Приймачок.

А сьогодні майже в кожному регіоні України тривають судові процеси з розгляду справ про розкрадання виділених на будівництво казарм грошей.



Хто наживається

У Заводському районному суді міста Миколаєва зараз розглядається одна з таких справ.

Володимир Смирнов — власник і директор фірми “Вестбуд Плюс”. Саме його підприємство у 2018 році виграло тендер на будівництво казарм в Очакові Миколаївської області. Комерсанти отримали аванс — майже 6,5 млн грн. З них, як встановило слідство, 3,2 млн грн вкрали, а житло так і стоїть недобудованим.

Сьогодні Володимир проходить у справі як обвинувачений. Організацію злочинної схеми списує на інших.

“До мене підійшли знайомі, і сказали, що є гарний підряд. Мовляв, ми б хотіли все це виконувати, але у нас немає умов — немає фірми, немає ліцензій, немає того, цього. Не могли б ви нам посприяти? Я, за відповідний підрядний відсоток, погодився”, — стверджує обвинувачений в кримінальному провадженні щодо розкрадання коштів при будівництві казарм Володимир Смирнов.

Провину Смирнов перекладає на знайомих — Катерину Поварніціну та Юрія Смикова. Катерина за дорученням представляла фірму “Вестбуд Плюс” у Миколаєві, оскільки локально підприємство розташовувалося в Києві. Свою провину вона також не визнає.

“Я не мала права підписувати жоден документ, не мала права наймати співробітників, контролювати робочий процес”, — запевняє обвинувачена Катерина Поварніціна.

За словами Катерини, її функція полягала у звичайній пересилці документів. І виглядала так: від виконроба їй на електронну пошту надходили документи, в яких вказувалися обсяги виконаних робіт, вона їх відправляла фірмі “Вестбуд Плюс”. Там вже документи оформлялися і в конверті звичайною поштою відправлялися Катерині в Миколаїв. Вона ж віддавала їх замовнику — територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню.

“Документи повинні бути ухвалені та передані на нараді. Я віддавала документи, які вже були зроблені, з підписом і печаткою, так звані акти виконаних робіт. Я віддавала те, що мені надсилали. Я навіть не заглиблювалася в суть”, — розповідає Катерина.

Але за версією Володимира і слідства, саме Катерина завищувала обсяги будівельних робіт, через що Міністерство оборони переплатило 3,2 млн грн за роботу, яку насправді ніхто не робив. А сам Володимир Смирнов нібито про це не знав.

Юрія Смикова слідство звинувачує в тому, що він привласнив гроші фірми “Вестбуд Плюс”, які та отримувала від Міноборони. Але він все заперечує. Каже, саме керівництво фірми, отримуючи аванси від міністерства, просто витрачало гроші на свій розсуд.

“На фірму “Вестбуд Плюс” надійшли гроші — 5 млн грн з чимось. Вони повинні були за ці гроші за безготівковим розрахунком закупити матеріали та будувати, але вони ці будівельні матеріали використовували на власний розсуд. Тобто вони, напевно, будинки, дачі будували, кудись ще використовували, але вони це не використовували для будівництва казарм”, — пояснює обвинувачений Юрій Смиков.

Катерина Поварніціна також впевнена, що фірма “Вестбуд Плюс” переводила у готівку і спускала гроші на фіктивні фірми.

На сьогодні всі троє проходять у справі як обвинувачені за трьома статтями Кримінального кодексу України:

ст. 366 — службова підробка;
ст. 367 — службова недбалість;
ст. 191 — привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.
По всій країні Існує ще кілька фірм-підрядників для будівництва казарм. Наприклад, “Перша будівельно-монтажна група”. Зареєстрована вона в Києві, за адресою: Печерський узвіз, 5. У цій будівлі розташована Центральна спеціалізована бібліотека для сліпих ім. Островського. За словами директора бібліотеки, цю невелику кімнатку підприємство ділить із ще одним орендарем.

“Будівельно-монтажної групи” тут ніколи не було, вона тут як суборендар”, — констатує директор бібліотеки.

У 2018 році ця фірма взялася будувати казарми поліпшеного планування в Ужгороді Закарпатської області вартістю 13 млн грн. Отримала передоплату 1,3 млн грн для закупівлі будівельних матеріалів. Але робіт не виконала. Тому Господарський суд Києва виніс рішення — стягнути з підприємства майже 1,5 млн грн і повернути державі.

У селищі Великодолинському Одеської області у звичайній житловій квартирі можна знайти підприємство “Укрпромбуд”, яке теж у 2018 році взялося споруджувати житло для військових. Директора фірми Романа Чухрія слідство звинувачує у привласненні понад 9 млн грн на зведенні казарм у Подольську і Великомихайлівці Одеської області. Пояснити свою позицію Роман відмовився.

“Я буду озвучувати свою позицію в суді. І відстоювати її в суді. А озвучувати публічно я не буду”, — сказав директор фірми “Укрпромбуд”, якого звинувачують у привласненні грошей в особливо великих розмірах.

У смт Чорноморському Одеської області теж мали жити військовослужбовці.

Директор Територіального управління ДБР у Миколаєві Дмитро Титор розповів про масштаби розкрадання безпосередньо на місці будівництва казарм.

“За документами казарма повинна бути вже повністю закінченою. У неї має бути вже готове все. Аж до перемикачів, розеток, світильників, ламп. А нічого не готово, замість дверей решітка, і взагалі незрозуміло, що там всередині”, — говорить Дмитро Титор.

На будівництво саме цих казарм було виділено понад 30 млн грн. Третину з яких просто вкрали — стверджує держобвинувачення.

“Було встановлено шляхом проведення експертиз та інших слідчих дій, що завищення робіт було фактично на понад 11 млн грн”, — продовжує директор теруправління ДБР у Миколаєві Дмитро Титор.

Стіни казарм у Чорноморському зводило підприємство “Проєкт-Актив”. Але крім цього, підприємство ще взялося за будівництво казарм у Донецькій області — Бахмуті та Маріуполі. Тому, з яким успіхом фірма укладає договори, можна тільки позаздрити. З інформації на сайті ProZorro, тільки за один день, 7 червня 2018 року, фірма уклала відразу 7 договорів на загальну суму 101 млн грн зі Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням (ТЕРКЕУ) Міноборони. На наступний день комерсанти приїхали до Південного територіального КЕУ, і ще там уклали 2 договори на майже 40 млн грн. Всі роботи мали бути закінчені до кінця 2018 року. Результати цієї співпраці — суцільний недобуд, відкриті кримінальні провадження і мільйони гривень збитків.

“Будувалися казарми в Бахмуті й Маріуполі. Загальна сума збитків — близько 22 млн грн”, — повідомив прокурор Спецпрокуратури у військовій і оборонній сфері Об’єднаних сил Олександр Зубко.

Схема розкрадання

Як встановлено слідством, у більшості випадків схема розкрадання бюджетних грошей на будівництві казарм була ідентичною. Як правило, завжди було три сторони. Керівники квартирно-експлуатаційних регіональних управлінь Міністерства оборони “знаходили спільну мову” з потрібними будівельними фірмами. Ці фірми вигравали відповідні тендери. Отримували перші аванси, а потім або просто зникали з грошима, або ж під час будівництва завищували обсяги виконаних робіт. Третя сторона афери — інженери технічного нагляду. Вони підписували підроблені акти. Тим самим підтверджуючи, що роботи нібито завершені якісно та в повному обсязі. Після чого документи направлялися до казначейства на оплату.

“Окреме питання до працівників технічного нагляду, тому що за кожним об’єктом була закріплена людина, що здійснює технагляд. І без підпису особи, яка здійснювала технагляд, не могло бути виплачено жодної копійки з бюджету”, — акцентує начальник слідчого відділу ДБР Вадим Приймачок.

Інженери технічного нагляду зазвичай є в штаті кожного квартирно-експлуатаційного управління (КЕУ), яке підконтрольне Міноборони. Навіть якщо працює зовнішній підрядник, вони повинні перевіряти, скільки літрів фарби витрачено і чи дійсно закуплено таку кількість матеріалів.

“Перша низова ланка — це КЕУ району, які у своєму штаті мають інженерів. Вони повинні мати кваліфіковану освіту, досвід роботи. Існують кваліфікаційні вимоги за кожною посадою, і ці інженери відповідальні за свій підпис”, — пояснює експерт військової юстиції Анатолій Маркевич.

Але в нашому випадку штатні інженери технічного нагляду не залучалися, а окремо відбиралися на роботу в Києві. Для цієї мети Центральним проєктним інститутом Міноборони спеціально була створена Група контролю (ГК) за технічним наглядом та моніторингом. Як вони самі вказують в показаннях слідству, завдання ГК — відбір виконавців для проведення технічного нагляду на зазначених об’єктах будівництва, тобто безпосередньо на місцях. Наглядав і організував ГК радник міністра оборони на той час Юрій Бірюков. Шукали майбутніх учасників групи через соціальні мережі.

За даними слідства, до цієї групи увійшли:

землевпорядник — Олександр Погребиський;
дизайнер інтер’єрів — Дар’я Недозім;
колишній співробітник проєктного офісу реформ Міноборони — Руслан Калайда.

У Групі контролю вони займалися супроводженням найнятого технагляду, формуванням звітів про виконану роботу на будівельних майданчиках, і загальним наглядом за будівельними роботами.

“Я був знайомий із Юрієм Бірюковим, радником міністра оборони, радником президента (Петра Порошенка, — ред.). Мене покликали допомогти в проєкті. Я і ще кілька людей відгукнулися”, — згадує Олександр Погребиський.

Він підтвердив, що під час роботи в команді справді були проблеми з завищенням обсягів робіт, але інженери технічного нагляду відмовлялися підписувати фіктивні папери.

“Технічний нагляд відмовлявся завищувати обсяги будівництва. Я ще пам’ятаю, що наша волонтерська група мала багато конфліктних ситуацій з інженером технагляду, дискусійних питань щодо проєкту”, — говорить Погребиський.

Його слова підтверджує директор теруправління ДБР у Миколаєві Дмитро Титор. Після того як інженери технагляду відмовлялися брати участь в схемі, керівництво КЕУ замовляло додатковий приватний технічний нагляд. А інженерів з Києва просто не пускали на будмайданчики.

“Інженери з Києва намагалися реагувати, приїжджати на об’єкти, але їм всіляко перешкоджали працівники Південного теруправління КЕУ. Вони поліцію не викликали, просто фіксували ці моменти. І внутрішньовідомчими документами доповідали вищому керівництву”, — розповідає Дмитро Титор.

Всі учасники Групи контролю були допитані. У кримінальних провадженнях вони проходять як свідки. Роман Калайда у своїх свідченнях теж згадує ситуацію, коли інженерам всіляко перешкоджали в проведенні технічного контролю. Так, наприкінці 2018 року посадові особи Південного теруправління КЕУ (замовник робіт) не пускали інженера технагляду на об’єкти будівництва.

Безконтрольність і некомпетентність
Але виникає запитання, чому злочини не були припинені, а контроль не був посилений, якщо спеціально створена для контролю і моніторингу організація знала про порушення і доповідала про це своєму керівництву?

“В тому й річ, що якби належним чином здійснювався технічний контроль, бо це повинно бути за укладеним договором, то все контролювалося б настільки, що розкрадання було б неможливим”, — упевнений директор теруправління ДБР в Миколаєві Дмитро Титор.

“Всі знають, що Бірюков усім цим керував. Він був керівником всієї цієї структури тих, хто наглядає за будівництвом казарм. Чим він там займався, важко сказати. Чому він на собі замкнув ці повноваження під егідою, що він волонтер, і волонтерів залучив? На мій погляд, однозначно, це була профанація ідеї контролю за корупцією”, — вважає експерт військової юстиції Анатолій Маркевич.

Юрист Сергій Горбаченко вважає, що одна з причин корупції — некомпетентність. Він уже звернувся до Спецпрокуратури у військовій і оборонній сфері Офісу генпрокурора. У зверненні юрист просить прокурорів розібратися в питанні законності призначення на посаду радника міністра оборони “особи без вищої освіти, а також законності виділення Бірюкову Ю. С. товарно-матеріальних цінностей Міністерства оборони України, допуску його до службової документації МОУ”.

В ідеалі, на думку юриста, потрібно було надати оцінку діям Бірюкова, коли він був при владі.

У Міноборони офіційно відповіли, що відповідно до ч. 3 ст. 12 закону України “Про центральні органи виконавчої влади”, міністр самостійно призначає персональний склад патронатної служби. Тому кваліфікаційні вимоги до посади радника міністра не встановлюються.

Можливо, і злий умисел
“Бірюков теж був присутній на нарадах і говорив, що він громадський активіст, контролює з громадського боку будівництво казарм. Всі говорили, що він стежить за технаглядом і наймає інженерів теж він”, — розповідає обвинувачена у кримінальному провадженні щодо розкрадання коштів при будівництві казарм Катерина Поварніціна.

Журналістам програми “Право на право” вдалося зв’язатися з Юрієм Бірюковим. Він почав стверджувати, що ніякої Групи контролю за технаглядом не було.

— Тоді яку роль виконував Олександр Погребиський, Дар’я Недозім?

— Вони працювали в Центральному науковому інституті проєктування, не в Міністерстві оборони. Якщо вони це так називають (Групою контролю, — ред.) — то це вони називають. Тоді до них питання, точно не до мене, як до співробітника Міноборони. Моя робота була — радник міністра оборони.

— Ви, як колишній радник міністра оборони тих часів, можете сказати, в чому була проблема, чому не було достатнього контролю під час будівництва?

— Тому що технічний нагляд не контролює витрати коштів. Технічний нагляд тому і називається “технічний нагляд”, а не аудит. Технічний нагляд контролює тільки дотримання виконання технічних параметрів, і ніякого відношення до грошей не має в принципі.

— Волонтери про це знали?

— Про що? Що здійснювалась службова підробка? Ні, на жаль, це ніяк неможливо було проконтролювати, і слава богу, що поліція їх на цьому “хапанула”. Якби я знав цю інформацію, я б пішов у поліцію і написав би заяву.

Правоохоронні органи поступово розплутують цей корупційний клубок.

Сергій Личик, заступник керівника Спецпрокуратури в оборонній та військовій сфері Офісу генпрокурора, каже, що замовників запевняли, що роботи будуть виконані надалі.

“З боку замовника — це особи, які зобов’язані були перевіряти обсяги і якість виконаних робіт. Але, як завжди, казарма розташована в одному місці, а суб’єкт контролю — в іншому. В основному вони навіть не виїжджали на місце проведення робіт. Як то кажуть, на слово вірили в те, що їм подавав виконавець робіт. Або ж вірили в запевнення, що роботи будуть виконані надалі”, — вважає Сергій Личик.

У суді розглядають справи із кількома десятками обвинувачених. Це і керівники територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь, і будівельники-підрядники, й інженери технагляду. Судові процеси тривають по всій країні. Найближче судове засідання заплановано в Приморському районному суді Одеси на 23 вересня 2021 року.

25 кримінальних справ

Детальніше про розкрадання в оборонній сфері поговоримо з виконувачем обов’язків директора Державного бюро розслідувань (ДБР) Олексієм Сухачевим.

Ведуча програми — Дарина Вершиленко.

— Чи є якісь нові дані у справі будівництва казарм для військовослужбовців української армії?

— Будівництво житла для військовослужбовців — це соціальний проєкт, це соціальне питання забезпечення нашої армії. Упродовж 7 місяців 2021 року Державне бюро розслідувань проводить слідство з 25 проваджень в частині, що стосується будівництва казарм і житла для військовослужбовців.

— 25 проваджень?

— Так, 25 проваджень. ДБР розслідує кримінальне провадження в трьох обласних центрах. У Донецькій, Одеській і Запорізькій областях. Збитки становлять від 4 до 12 млн грн.

— З чим вони пов’язані?

— Це розкрадання на етапі завищення вартості робіт, при укладанні, при проведенні тендерної процедури та укладенні державного контракту. Це розкрадання, коли проводяться безпосередньо будівельні ремонтні роботи, на моменті підписання актів виконаних робіт.

Учасники цих протиправних дій — як чиновники Міністерства оборони, так і державні виконавці цієї роботи, так і комерційні структури. 6 обвинувальних актів за 7 місяців 2021 року вже направлені до суду. Суд виніс 1 обвинувальний вирок.

— А як ви думаєте, чому така благородна справа, яка перебувала під особистим патронатом п’ятого президента України, стала в підсумку актом величезної корупції?

— Слідчі та оперативні співробітники ДБР не тільки розслідують кримінальні провадження, але і проводять аналіз причин і умов того, через що відбуваються системні розкрадання в армії.

— І які висновки?

— Ми приходимо до того, що є безконтрольність з боку керівної ланки Міністерства оборони. Адже найголовніше та найважливіше — не тільки сказати, що ми будемо будувати, не тільки оголосити, що ми будемо закуповувати. Найголовніше — взяти під системний контроль використання бюджетних коштів, які виділяються на цільові програми в армії. Є керівники Міноборони, є заступники, які відповідають за озброєння, за придбання харчів, за технічне оснащення, за форму і так далі. Є пересічні виконавці. Ось цим контролем мала бути пронизана вся вертикаль — до пересічного виконавця в Міністерстві оборони й у Збройних силах.

— А цього, виходить, не було?

— Ми бачимо, що контроль був організований не на достатньому рівні. Ми спостерігаємо людську жадібність, змову з комерсантами.

Думаю, що чиновники Міністерства оборони не зовсім до кінця розуміють, яким чином вони повинні виконувати свої обов’язки, як мають контролювати своїх підлеглих, і яким чином вони повинні організовувати свою роботу зі збереження бюджетних коштів, щоб уникнути тотальних розкрадань в армії. Нещодавно президент Володимир Зеленський прийняв відставку трьох заступників міністра. Це рішення, які були ухвалені з причин невідповідності даних чиновників займаним посадам.

— Ще питання стосовно справи про бронежилети та обшуки у Юрія Бірюкова. Що вони дали? На думку слідчих ДБР, яка роль Бірюкова у всьому цьому була?

— Слідство за вказаним провадженням закінчено в жовтні минулого року. Зараз триває відповідно до Кримінально-процесуального кодексу ознайомлення з матеріалами справи всіх учасників, зокрема і захисту. Ми плануємо це провадження відправити до суду в жовтні.

Що стосується Бірюкова. Ми провели всі необхідні слідчі дії. На сьогодні ми не знайшли фактичних даних про участь в цьому злочині Юрія Бірюкова.

І хочу зазначити, що збитки від придбання цих бронежилетів становили 41 млн грн, що доведено під час досудового розслідування.

COPYRIGHT POLITICA.COM.UA

Мої відео