Для деяких особистостей соціальні ситуації можуть бути стресовими, зазначила експертка.
У людей можуть бути проблеми у стосунках через дитячу травму, зазначила експертка / фото ua.depositphotos.com
Не всі знають, як жити щасливо, і деякі люди можуть навіть у позитивних чи нейтральних словах знайти ознаки невдоволення й гніву.
Негативно сприйняти щось нейтральне можуть люди, які в дитинстві були травмовані батьками, йдеться у статті психотерапевтки Кейті Гілліс на Psychology Today. За її словами, особливо така проблема притаманна тим, хто ріс у нарцисичній сім’ї чи такій, де їх почуття відкидали, ігнорували чи знецінювали:
“Коли діти висловлюють свої почуття або розповідають про випадки насильства чи травми і стикаються з ігноруванням, глузуванням чи применшенням, вони починають інтерналізувати ці повідомлення”.
Експертка зазначила, що з часом такі діти можуть дійти до переконання, що їхні почуття недійсні, їхнє сприйняття помилкове і, що найбільш руйнівне, – що вони самі винні в негативному досвіді, який переживають.
Гілліс додала, що це може стати причиною хронічних самодокорів, невпевненості в собі, низької самооцінки та труднощів у спілкуванні. “Жорстокі та нарцисичні батьки часто ігнорують почуття та переживання своїх дітей, що призводить до негативного впливу на їхню самооцінку. Одним із поширених проявів цієї травми є непереборна тривога, відчуття того, що інші на них зляться”, – наголосила авторка.
За її словами, у дитячі роки занепокоєння про те, що батьки, можливо, засмучені через вас, було важливим інструментом, бо давало змогу передбачити прояв гніву рідних і уникнути його, і це була важлива навичка, однак у дорослому житті вона більше не слугує вам, а спричиняє непотрібну надобережність та занепокоєння.
“Люди, які виросли в інвалідизуючому середовищі, часто відчувають підвищену тривожність щодо міжособистісних стосунків. Вони можуть жити в постійному стані занепокоєння, побоюючись, що їхні дії викличуть гнів чи розчарування в інших. Ця тривожність може проявлятися у наявності хронічної потреби у розраді, що призводить до такої поведінки, як зайві вибачення чи переосмислення своїх взаємодій”, – пояснила психотерапевт.
Експертка підкреслила, що для людей, які пережили дитячу травму, соціальні ситуації можуть бути стресовими. “Багато хто з нас інтерпретує нейтральні або навіть позитивні вирази як ознаки гніву чи невдоволення. Ця гіперчутливість часто призводить до самоздійснюваного пророцтва”, – йдеться у матеріалі.
Авторка пояснила, що травмовані люди можуть відсторонюватися чи оборонятися, коли нібито бачать ознаки засмученості з боку іншої людини через свої дії, а через це може виникнути конфлікт.
Читайте також:
Потрібен лише один: експерт розповів, який режим варто завжди обирати під час прання
Шукали відповідь 75 років: у Гарварді знайшли секрет щастя
“Ефекти цієї тривоги можуть бути особливо руйнівними для особистих стосунків. Друзі та романтичні партнери можуть почуватися збитими з пантелику постійною потребою в підбадьорюванні чи тенденцією неправильного тлумачення їхніх емоцій”, – стверджує Гілліс.
Така цікава новина вже опублікована
Раніше експертка пояснила, що людина не зобов’язана робити. Ліцензований клінічний соціальний працівник і тренер з тривожності Керрі Ховард говорила, що ми не можемо контролювати те, що відчувають інші люди.