Зелений Дніпровський кисіль … Чому ми п’ємо воду з фосфатами? Хто вбиває нас і головну річку України?

Гуляючи влітку по набережній Києва, неможливо не помітити, що вода в Дніпрі неприродного зеленого кольору і від неї йде вкрай неприємний запах. Це пов’язано з процесом аномального росту водної...

Гуляючи влітку по набережній Києва, неможливо не помітити, що вода в Дніпрі неприродного зеленого кольору і від неї йде вкрай неприємний запах. Це пов’язано з процесом аномального росту водної рослинності і зокрема синьо-зелених водоростей, які виділяють альготоксини, отруюючи водойми.Викликано це вкрай високим рівнем фосфатів у воді, які містять майже всі миючі засоби. Азот і фосфор пригнічують імунну систему людини, викликають алергії, а при постійному накопиченні можуть вражати мозок, нирки, печінку і легені. Фосфати є благодатним ґрунтом для розвитку мікроорганізмів. В результаті у воді зменшується кількість кисню, вона починає буквально гнити. Це призводить до масового мору риби. На жаль, процес цей зупинити неможливо, адже Дніпро нездатний сам себе очищати. «Буйним квітом цвіте наш Дніпро …» Саме так можна перефразувати видатну пісню, дивлячись, у що перетворюється Дніпро.

ДОВІДКА. Фосфати присутні в сучасних миючих засобах, вони зазвичай застосовуються в порошках для прання (проте не тільки в них). Шкода цих речовин полягає в їх властивості добрив. Потрапляючи в річку або озеро, фосфати сприяють різкого посилення росту водоростей. Через це спостерігається картина, коли «вода цвіте». Водорості, що розвиваються виділяють небезпечні токсини, які викликають отруєння. Споживана людиною вода, яка містить фосфати, може привести до переривання вагітності, зниження тривалості життя, підвищення захворюваності, вродженим дитячим патологіям.

Цвітіння Дніпра відбувається щорічно в зв’язку з теплою погодою і, як наслідок, втратою кисню в воді. Зелена плівка на поверхні води, яку і спостерігають кияни, фактично, це – відмерлі водорості, які з’являються в процесі цвітіння. А інтенсивність розвитку водоростей залежить від теплої погоди. Спекотне літо призводить до буйного цвітіння вод Дніпра.

Живі водорості майже невидимі, вони лише утворюють зеленуватий колір води. А ось відмерлі водорості, збиваючись до берегів, утворюють справжню плівку неприємного зеленого кольору.

– Багато дискусій виникає з приводу шкідливості даного процесу. Цвітіння Дніпра і зелена плівка на поверхні може хіба що впливати на комфорт киян, які хочуть поплавати у воді. Але, з іншого боку, коли велика концентрація відмерлих водоростей у воді, то можна отримати легкі опіки на шкірі, так само високий рівень альготоксинів може привести до появи алергічних реакцій – каже голова Асоціації рибалок України Олександр Чистяков – Розкладаючись, водорості виділяють сірководень, а потім, змішуючись з водою, утворюється кислота. Вона має слабку концентрацію, але все ж… Просто для купання потрібно вибирати ділянку, де не накопичуються відмерлі водорості. Там можна навіть зараз сміливо заходити в воду. Головне – не купатися саме в цій зеленій плівці. Так само надмірний процес цвітіння починає шкодити мешканцям водойм через те, що на мілководді при розпаді залишків водоростей, виділяються токсини.

У минулому році було навіть більше зеленого кольору в водах Дніпра, адже літо було набагато тепліше, ніж зараз. У серпні ситуація з позеленінням Дніпра буде ще серйозніше, так як синоптики обіцяють 20 днів гарного тепла, а це ще додасть відмерлих водоростей у воді. Зробити Дніпро без зеленої плівки ніяк не можна, адже людина на температурний режим не впливає. Хіба, що збільшити проточність води  у річці…

– Після завершення будівництва ГЕС гідрологічний режим течії порушений, і Дніпро з річки став мережею стоячих озер, що і порушило гідрологічний і гідробіологічний режим. На мілководді швидко прогрівається вода, що і призводить до швидкого розмноження синьо-зелених водоростей – пояснює Олександр Чистяков.

Однозначного рішення екологічної проблеми водосховищ зараз немає. Радикальні заходи у вигляді спуску водосховищ, за словами фахівців, тільки погіршать екологічний стан не тільки Дніпра, а й усієї країни.

– Хоч іноді й звучать ідеї про те, щоб спустити водосховища, але в світі немає досвіду рекультивації земель, які довгий час були під водою. Ці землі забруднені донними відкладеннями і важкими металами, а у випадку з Київським водосховищем, то і радіоактивними опадами після аварії на ЧАЕС. Спустіть Київське море зараз – і з випаровуванням в повітря потраплять тонни радіоактивних речовин. Каскад водосховищ ні в якому разі на даний момент чіпати не можна, – підсумував Олександр Чистяков.

Одним із способів очищення водойм є зариблення водойм рослиноїдними видами риби, такими як товстолобик, білий амур.

Так само цю проблему можна почати вирішувати, обмеживши на законодавчому рівні застосування фосфатів в миючих засобах. Як, наприклад, в країнах Євросоюзу.

На сьогодні не існує Державної програми зі зміни ситуації з “цвітінням” води, яка є критичним і загрозливим явищем для навколишнього середовища.

Уряд України прийняв технічний регламент ЄС про виробництво побутової хімії без застосування фосфатів ще в 2012 році, проте влітку 2013 року постановою КМУ впровадження даного регламенту скасували.

Наступна спроба винести проблему фосфатів на законодавчий рівень була зроблена з ініціативи природоохоронної громадськості в березні 2018 року, коли в парламенті зареєстрували два законопроекти про поступову відмову від виробництва та ввезення на територію України миючих засобів, що містять фосфатні поверхнево-активні речовини (ПАР).  Втім, головне науково-експертне управління Верховної Ради повернуло обидва законопроекти на доопрацювання.

В Україні сильно заощаджують на охороні навколишнього середовища.

За весь 2017 рік Україна витратила на охорону навколишнього середовища на 1 млрд гривень менше, ніж у попередньому році. При такому стані справ очищення стічних вод в Україні вкрай необхідна.

І це в той час коли переважна більшість українців (89%) вважають проблеми екології та стану навколишнього середовища актуальними для країни. Найбільш характерними для своєї місцевості жителі України назвали забруднення водойм (34%); забруднення атмосфери /загазованість (29%); скорочення лісів / парків / зелених зон (24%); погіршення здоров’я людей (23%); погану якість питної води (22%); антисанітарний стан території (17%); зміну клімату / парниковий ефект (15%) а також вплив хімічних речовин на продукти харчування (14%).

Багато екологів вважають, що Дніпро – це мертва річка.

– Кожна здорова річка – це жива екосистема, яка має здатність до самоочищення. Тобто вона здатна позбавлятися природним способом від надлишків забруднень. Дніпро не вмирає, він де-факто вже мертвий, оскільки втратив здатность до самоочищення – говорить еколог, доктор технічних наук Євген Яковлєв.

– Славетний Дніпро тільки в спогадах класиків залишився «широким і могутнім». Його перегородили дамбами. Дніпро вбили, позбавивши природної течії. І сьогодні він не в змозі змити всю те, що потрапляє в нього з виробничими і побутовими стоками – з болем говорить Олександр Чистяков – Однією з головних проблем є недостатньо ефективне очищення промислових стоків. Незважаючи на те, що їх кількість помітно знизилася, рівень забруднення продовжує наростати. Найбільшої шкоди водним об’єктам України завдають підприємства гірничо-металургійного комплексу і комунального господарства. У минулому році загальний обсяг скидів у водні об’єкти стічних вод і забруднюючих речовин склав 2 млрд. 80 млн. м3. З них понад третину – це не очищені або недостатньо очищені води.

– З них – 584 млн. м3 скидів здійснили підприємства з «ТОП-100 головних забруднювачів». В першу десятку забруднювачів водних об’єктів увійшло 4 гірничо-металургійні та 6 комунальних підприємств. Серед основних забруднювачів водних об’єктів лідирують «Меткомбінат Азовсталь» (140 млн. м3), ПАТ «Дніпровський меткомбінат» (71 млн. м3) і ВАТ «Запоріжсталь» (54 млн. м3), – зазначили в Асоціації рибалок України.

У Мінприроди пояснили, що Україна вже давно належить до країн, в недостатній кількості забезпечених водними ресурсами, проте ситуація ускладнюється тим, що на державному рівні практично не виділяється коштів на очищення водойм.

– На очищення річок і водойм виділяється дуже мало коштів. Наприклад, в минулому році в уряді виділили 200 000 гривен, і в цьому році закладено 200 000. Цих грошей недостатньо, щоб очистити одну річку, не кажучи вже про всі водойми України, – розповіли в прес-службі Мінприроди.

Давно назріла необхідність в екологічній модернізації українських підприємств. На жаль «бізнес» не поспішає це робити. На даний момент штрафи за неочищені стоки в водойми мізерні. І тому підприємствам вигідніше їх сплачувати, ніж будувати дорогі очисні споруди, або модернізувати вже наявні… Але це не означає, що держава повинна стояти осторонь від вирішення екологічних проблем.

Контролювати ситуацію з викидом шкідливих речовин в річки України і реагувати на надзвичайні ситуації повинна Державна екологічна інспекція. Але завдяки мораторію на екологічні перевірки руки у інспекторів виявилися зв’язаними.

– Підприємства просто не допускають інспекторів для перевірки їх діяльності. Наприклад, на рівні місцевої влади підприємства отримують дозволи на певну кількість викидів в воду. Але вказуватися в документах може така кількість викидів, а на ділі скидається набагато більше і набагато гіршої якості. Крім того, здійснюють викиди шкідливих речовин у водойми в нічний час, коли ніхто не бачить, – відзначили в прес-службі Держекоінспекції.

Мораторій на екологічні перевірки загрожує нормальному стану не тільки водного господарства країни, але і всього природнього навколишнього середовища – наголошують вітчизняні екологи.

– Сьогодні ми приходимо до розуміння того, що потрібно більш жорстко штрафувати, щоб державні екоінспектори мали реальні механізми впливу як поліція, – говорять в Національній Екологічній Раді України.

Крім оновлення штрафів в бік збільшення, експерти наполягають на механізмах обмеження діяльності підприємств на час судових розглядів з екологічних злочинів.

– Наприклад, екоінспекція виявляє підприємство, яке своєю діяльністю шкодить навколишньому середовищу. Щоб це підприємство зупинили, і воно перестало працювати, Держекоінспекція повинна звернутися в суд, пройти всі інстанції. Але весь цей час підприємство буде працювати, а суд може розглядати скарги дуже довго, і навіть якщо рішення буде на користь екоінспекції, то часто завдані збитки вже настільки масштабні, що відновити навколишнє середовище практично неможливо, – скаржаться в Національній Екологічній Раді України.

Мінприроди спільно з ГПУ та природоохоронною громадськістю розробили відповідні поправки до Кримінального кодексу, які передбачають посилення відповідальності для несумлінних підприємців, але ініціативи міністерства напоролися на мораторій, адже порушень без перевірки не виявити, а отже, і карати підприємця не за що.

Проблема зі стічними водами по всій Україні. І Київ зі своїм мільярдним бюджетом не є винятком. Фактично столичні комунальні служби не очищають стоки. Скільки років не проводиться реконструкція Бортницької станції аерації? А про те, що стікає по лівньовкам в Дніпро можна писати кримінальні романи.

Природоохоронна громадськість стурбована, що в подальшому ситуація може ще більше погіршитися і призведе, в кінцевому підсумку, до скидання неочищених стоків міста в Дніпро і до виникнення екологічної катастрофи не тільки українського, а й європейського масштабу.

– Зауважте, це без урахування того бруду, що потрапляє в річки з лівньовок минаючи очисні споруди – продовжує Олександр Чистяков – Практично всі мийки машин скидають свої відходи в ливньовки, щоб не платити за очистку. А тільки в Києві понад 2,5 тисяч авто мийок … До цього треба додати, тисячі тонн солі які після зими благополучно з весняними струмками потрапляють по зливовим стокам прямо в річки. Хімікати з полів змиваються дощами, та по дренажних каналах стікають у водойми, що призводить до масового мору риби. Через таку злочинну безгосподарність в Дніпровських водосховищах солоність води помітно збільшилася, і сьогодні в столичній акваторії можна зустріти рибу-голку, і навіть дрібних медуз. Все це веде до зміни водної екосистеми! Ситуація, яка склалася в Україні з прісноводними водоймами, мало назвати безгосподарністю, це злочин!

Наші пральні машини зливають відпрацьовану воду в каналізацію. Очисні споруди не читають формулу фосфатів, і вони потрапляють в Дніпро. При заборі питної води застарілі очисні споруди так само не читають формулу фосфатів, пропускаючи їх, і тому вони безперешкодно потрапляють в крани наших квартир. Ми п’ємо воду, розбавлену відходами з авто мийок …

Потрапляючи в людський організм, фосфати провокують онкологічні захворювання. Ось і виходить, що авто мийки, зливаючи відходи в ливньовки, є чи не основною причиною отруєння питної води.

Очищення на водоканалах не рятує від шкідливого впливу “небезпечної води”, стверджують медики.

В Україні не залишилося чистих річок.  У деяких з них все складніше знайти воду в гримучої суміші сільськогосподарських добрив, каналізаційних і промислових стоків.

Дослідники Національної геофізичної обсерваторії назвали найбільш забрудненими річками в Україні Сіверський Донець, Дністер, Сулу, Західний Буг і Кальміус.

Так, в Західному Бузі вміст азоту перевищує гранично допустиму концентрацію в 15 разів, а важких металів – у вісім разів. А в притоках Дністра – Тисмениці, Опирє, , Лімниці, Бистриці Надвірнянської – з’єднань марганцю більше норми в 29 разів, а міді в 41.

Фахівці Асоціації рибалок України говорять про тушки риби, що спливає черевом догори в припливі Західного Бугу, річці Полтва. Риба в таких річках не просто гине, а зникає цілими видами. В цілому, за підрахунками вчених, поголів’я риб за останні десятиліття зменшилася мінімум в 100 разів, подрібнювали і самі особини.

Тяжка ситуація і в дніпровських водосховищах – Київському, Каховському, Кременчуцькому та Дніпродзержинському. Вміст марганцю і міді в них інколи перевищують норму вже в 80 раз. А ось в притоках Дніпра – Прип’яті, Тетереві, Ірпені, Десні та інших – вміст заліза, марганцю і міді перевищує норму в деяких випадках в 18, 57 і 40 разів відповідно.

Медики б’ють на сполох, попереджаючи про небезпеку купання в такій воді. За їх словами, це може викликати шкірні хвороби, а тривале вживання такої води в якості питної, навіть після очищення на водоканалах, – ураження центральної нервової та серцево-судинної систем, а також кишково-шлункового тракту.

Як з’ясувалося, забруднені річки є не тільки на сході країни, а й у західних, і в південних регіонах. Однак в кожному з них – свої джерела забруднення.

Так, в Центральній Україні, де протікає Дніпро, це мінеральні добрива, які масово використовуються в сільському господарстві. Сіверський Донець страждає від продуктів “життєдіяльності” нафтохімічних комбінатів і шахт, а Західний Буг – від каналізаційних стоків.

Причому з цих же водойм жителі країни отримують близько 70% питної води. Крім того, фермери, використовуючи річкову воду для зрошення полів, ризикують зняти токсичний урожай: шкідливі речовини, концентруючись в верхньому, найбільш родючому, гумусному шарі ґрунту отруюють рослини.

Українську питну воду визнали найгіршою в Європі.

– На сьогодні відновити природні параметри за регульованих річок і цикл їх самоочищення, якщо брати саме комплекс взаємодії поверхневих і наземних вод – вже неможливо – говорять в Асоціації рибалок України.

Дніпро – головна річка України. З нього п’ють воду 2/3 населення країни, хоча за якістю вона абсолютно непридатна.

Експерти відзначають катастрофічне маловоддя, вже протягом кількох років рівень наповнення річок залишається на позначці 20% від необхідного стандарту, через це в Україні вже не залишилося жодного озера або річки, де вода була на рівні першого класу.

– Тому ми сьогодні і говоримо про серйозні загрози для водних ресурсів. І якщо їх не почати вирішувати, то незабаром про питну воду з наших річок можна буде забути. Такий стан водойм загрожує Національної Екологічної Безпеки країни. Ми за роки Незалежності створили ряд прекрасних законів, потрібно починати вчитися їх виконувати! – каже голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко – Досить знущатися над нашими річками. Необхідно категорично заборонити неочищені стоки! А порушників повинні чекати серйозні санкції, аж до кримінальної відповідальності. Потрібно припинити напівзаходи. Підприємства, які не хочуть встановити очисні споруди необхідно закривати. Потрібно впроваджувати нові цивілізовані підходи до використання природних водних ресурсів.

Україна починає страждати від нестачі чистої води.

Дивлячись на те, що відбувається сьогодні з нашими річками, мимоволі згадуєш образ невдалого мужичка, який пиляє під собою сук. Так і ми … Спочатку забруднюємо річку, а потім беремо з неї питну воду.

Вчені стверджують, що вода у водосховищах 4 класу (а це категорія особливо брудних вод). Застарілі очисні споруди не справляються, так як розраховані максимально на очистку води 2 класу. Та ще й п’ятдесятирічної давності водопровідні труби, в яких іржі більше ніж металу. І тому, щоб хоч якась очищена вода прийшла до нас в квартиру її посилено хлорують. Не слід забувати, що після кип’ятіння хлорованої води утворюються сполуки які стимулюють розвиток різних серйозних захворювань. Таким чином, ми самі себе знищуємо.

В Україні в питному стандарті близько 40 показників, в той час як в Європі їх приблизно 130. За фактом з цих заявлених 40 контролюються менше половини.

– У нас є системи очищення води, проте вони малоефективні. В Україні використовують від двох до трьох ступенів очищення води, в той час як в розвинених країнах – від 8 до 12. В основному у нас йде хлорування води, в цивілізованому світі подібні методи давно не використовуються. Адже хлор вступає в реакцію з рядом сумішей, домішок і утворює ланцюжок токсичних сполук – говорить керівник юридичного сектору громадської організації «Захист» Артем Висоцький – У Європі працюють ультрафіолетові, акустичні та інші, більш безпечні системи очищення. В умовах наростаючого забруднення великих українських річок, вода яких активно використовується в питному ланцюжку, ми по ефективності очищення відстаємо від техногенних змін і тому формуємо підвищені ризики для здоров’я людей. 37% всіх захворювань безпосередньо пов’язано з вживанням неякісної питної води.

Київ вживає воду, критеріїв оцінки якості якої не існує.

Британські дослідники назвали Київ найбруднішою столицею Європи. Головними проблемами міста вони визначили сміттєзвалища і загазоване повітря, але найбільшим лихом – воду.

“Київводоканал” очищує воду з Десни кілька разів хлором і фільтрами.

Однак пити таку воду доктор хімічних наук, академік НАНУ і директор Інституту колоїдної хімії та хімії води Владислав Гончарук не наважується.

– Водопровідна вода не є питною, вона дійсно дуже поганої якості – це не викликає жодних сумнівів, – стверджує вчений.

Найбільша проблема, за словами академіка, полягає в хімікатах, якими очищають воду. Втім, довести це документально наразі неможливо, бо державна санстанція досі не знає, що значить якісна вода. ДСТУ радянських часів скасували два роки тому, а нових державних нормативів – не прийняли.

Це унікальний випадок у світі, обурюється Гончарук. “Тому говорити про відповідність води якимось стандартам взагалі немає сенсу”, – переконаний він.

Виникає питання: як санстанція дозволяє пити воду, чистоту якої визначити не може?

– Наші річки вбивають не інопланетяни! Ми самі доводимо наші водні ресурси до такого стану! Дворічним мораторієм на перевірки дуже сильно підірвана структура державної природоохорони. Бізнес цей мораторій сприйняв як вседозволеність і пустився у всі тяжкі – каже Олександр Чистяков – У такого стану справ, є два боки: з одного наше варварське ставлення до водойм, а з іншого, це те, що нам це робити дозволяють перевіряючі структури через свою корумпованість, яка сьогодні заскалює… Дотримання чітких правил і законів дуже швидко зможе припинити варварське ставлення до наших річках. А для того, щоб чиновник почав якісно виконувати покладені на нього обов’язки, потрібен громадський контроль, а так само реальна жорстка відповідальність чиновника за прийняті ним рішення.

Одним з виходів з цього критичного становища в якому опинилися наші водойми, може бути перехід на питне водопостачання за рахунок підземних вод. Подібна практика у нас є. Це було зроблено в Києві після аварії на ЧАЕС, необхідно було відірвати людей від водопостачання із забруднених Десни і Дніпра. Для цього в столиці пробурили близько 150 артезіанських свердловин, які працювали як бювети. Їм потрібна реконструкція, але головне, що вони вже є. Велика частина рекомендацій водно-рамкової директиви Європейського Союзу базуються саме на обґрунтуванні переважного використання підземних вод для господарсько-питних цілей.

– Сьогодні не існує у держави якихось єдиних шляхів порятунку Дніпра. Їх немає … Пояснюють це чиновники банальним браком грошей – каже еколог, доктор технічних наук Євген Яковлєв – Потрібно терміново вживати початкові заходи, щоб призупинити процес деградації якості води. По-перше, потрібна оновлена державна програма. По-друге, необхідно виходити на міжнародну співпрацю, враховуючи досвід інших країн. По-третє, створення ефективної системи моніторингу та перешкоджання забрудненню води. Ну і по-четверте, потрібно науково обґрунтувати гранично допустимі зміни в басейні Дніпра. Дотримуючись цих пунктів, ми зможемо вийти на екологічно безпечний стан річки і по її басейну, і по прибережній зоні Чорного моря.

В Україні створили відкритий реєстр якості води. Вперше в історії України відкрито дані про якість води. Відповідна інформація міститься на порталі відкритих електронних даних data.gov.ua,  повідомив перший заступник голови Державного агентства з питань електронного урядування України Олексій Віскуб.

Розпорядником даних є Державне агентство водних ресурсів, інформація буде оновлюватися раз в 85 днів.

Говорячи про важливість відкриття таких даних, Олексій Віскуб зауважив, що 80% населення України забезпечується питною водою з поверхневих джерел, серед них майже 75% – з Дніпра.

– Саме тому громадянам важливо розуміти, яка якість поверхневих вод поблизу їхнього будинку, роботи і місць відпочинку. Ці дані також дозволять громадським активістам краще розуміти вплив промислових відходів на навколишнє середовище і контролювати дотримання законодавства в екологічній сфері. Дані про якість води – одні з найцінніших, але одночасно і одні з найбільш закритих в світі. Згідно з останніми випуском Global Open Data Index, тільки 15 країн в світі публікують ці дані у відкритому і друкованому форматі. Лише Фінляндія робить це найбільш якісно – регулярно і в повному обсязі. Відтепер дані саме такої якості будуть доступні і в Україні – підкреслив Олексій Віскуб.

Для створення реєстру використані дані, які збиралися протягом 10 останніх років. Проби води бралися у 435 населених пунктах України. Сама якість рідини визначали вмістом хлору, аміаку, сульфату, амонію, нітрату, нітриту, фосфатів та інших хімічних речовин. Також фахівці враховували скільки міститься розчиненого у воді кисню.

При зборі даних з’ясували, що особливо брудна питна вода в Одеській області, далі – Донецької і Луганської, за ними Миколаївській області, Дніпропетровської, Харківської, Київської. Замикає список Львівська та Закарпатська області. Найбільше вода з водопроводу забруднена в великих містах.

За словами розробників, дані будуть оновлюватися і поповнюватися.

ДОВІДКА. Нагадаємо, за даними ООН, щонайменше 1,4 млн осіб в Європі щорічно вмирають через забруднення навколишнього середовища.

За підсумками 2016 року, в Україні накопичено 12 млрд тонн відходів, з яких 12 млн тонн – це небезпечні і отруйні речовини, які провокують рак у населення. При цьому в країні діє мораторій на екологічні перевірки, який, за даними експертів, робить неможливим врегулювання ситуації.

Ми частина ЦІЛОГО!

– Для того щоб зрозуміти всю гостроту проблеми, необхідно для себе з’ясувати, що все в цьому світі взаємопов’язано. І калюжа після дощу, і сільський ставок, і річка за вікном – це все частина світового океану! Всі надводні і підземні води – це єдине ціле! І отруюючи водойму – ви вбиваєте частинку Світового Океану, – каже Олександр Чистяков – Для чого це все говориться? Ми просто злочинно розпоряджаємося своїми природними багатствами. Асоціація рибалок України вважає, що Україні давно вже потрібна НОВА Водна ПОЛІТИКУ !!!! Прісну воду необхідно визнати стратегічним ресурсом країни і підходити до його використання з усією відповідальністю! Без розуміння цього нас може очікувати похмура перспектива. Я вірю, що розум і щира любов до свого краю переможуть жадібність чиновників намагаються нажитися на нашому здоров’ї, яке залежить від майбутнього наших водойм. Прийде в кожен будинок чиста, кришталева, здорова, жива вода!

Прес служба Асоціації рибалок України

Материалы по теме: