Відновити нормальне життя на окупованих територіях можна буде за п’ять років, — думка журналіста

Дві полярні за своїм значенням події трапилися на Донеччині минулими святковими вихідними. У День захисника України у Краматорську пройшла націоналістична хода на честь УПА, а в Костянтинівці на другий...

Дві полярні за своїм значенням події трапилися на Донеччині минулими святковими вихідними.

У День захисника України у Краматорську пройшла націоналістична хода на честь УПА, а в Костянтинівці на другий день зруйнували пам’ятний знак воїнам АТО, встановлений до свята http://dn.gov.ua/u-kostyantynivtsi-vidkryly-pam-yatnyj-znak-zagyblym-voyinam-ato/.

Про особливості інформаційного опору у прифронтових районах Донеччини кореспонденту PERSONA.TOP розповів журналіст видання “Регіон Донбас”, який донедавна відповідав за інформаційне забезпечення у прес-службі Донецької ОДА, Сергій Наконєчний.

— Як на Донеччині зараз сприймають День захисника України, котрий відзначається 14 жовтня?

— Сприймається це свято трохи важко, тому що всі звикли, що День захисника — 23 лютого. Але, дивлячись на Краматорськ, Добропілля, Бахмут, можу сказати, що людей було дуже багато, автобусами їх не звозили, люди самі приходили, самі фотографувалися, слухали концерти, я ні від кого не почув, що ми щось не те робимо.

— У Краматорську на Покрову пройшла досить велелюдна та гучна хода на честь УПА. Хто її організовував: партії, громадські організації чи влада? Якою була реакція на цю подію?

— На День соборності хода була набагато численнішою, зараз було до тисячі чоловік. Організовували її переважно громадські організації, волонтерські рухи, а от політичних партій майже не було. Тут уже звикли до таких акцій, спокійно до цього ставляться, бо вже знають, що “бандерівці” нікого різати і вбивати не збираються.

— А от у Костянтинівці сталася діаметрально протилежна подія: там було сплюндровано пам’ятник учасникам АТО. Які висновки з цього випадку можна зробити?

— Усією інформацією я не володію, але думаю, що незабаром вандалів знайдуть і приборкають. Але не варто забувати про те, що Костянтинівка є одним із найбільш лояльних до сепаратистів міст, яке дуже погано реагує на будь-які прояви патріотизму, і цей випадок є наслідком такої ситуації. На підконтрольних територіях майже всі ЗМІ засудили цей акт, місцеві активісти написали, що така ситуація неприпустима. А з окупованого боку пішла інша хвиля, мовляв, “е-ге-гей, у нас там є свої люди!”.

— Як за цей рік змінився інформаційний простір на мирних територіях Донбасу? Чи достатньо там україномовного контенту?

— З україномовним контентом усе доволі погано, тому що тут у друкованому вигляді виходять українською лише два видання: “Вісті Донбасу” і “Донеччина”. Зараз з’явилося “Донбас-інформ”, його видає Мінінформполітики, але розповсюджується воно лише на контрольних пунктах в’їзду-виїздуЗ сайтами все ще гірше, тому що новинного сайту українською нема жодного, крім “Вістей Донбасу”.

— Чи блокуються на Донбасі російські телеканали? Як просувається справа з відновленням телевеж і встановленням нових?

— З телебаченням тут виконуються повністю всі заходи: російські канали на кабельному телебаченні блокуються, але варто пам’ятати про те, що у Донецьку залишилася дуже потужна телевежа, яка може транслювати російські і “деенерівські” телеканали майже до межі Дніпропетровської області. І нічого з цим зробити неможливо.

Зараз відновили телевежу на Карачуні, запустили у Часовому Ярі телевежу, яка ретранслює українські телеканали на Т2, на метрових і дециметрових хвилях. Запустили радіо “Голос Донбасу” — це дуже потужний передавач, який може транслювати радіосигнал на всю окуповану територію. До речі, нещодавно приїздила Вікторія Сюмар з парламентським комітетом зі свободи слова. За їхньою інформацією, українські радіостанції поширюють сигнал на окуповані території. І ще з телевеж працює телеканал “До ТеБе” — це обласний телеканал, і його у деяких окупованих містах теж можна спіймати. За останньою інформацією голови Донецької ОДА Павла Жебрівського, до кінця року від прибалтійських партнерів ми отримаємо шість телевізійних фідерів, які мають посилити мовлення українських каналів у Гірнику, Мар’їнці, Красногорівці, Авдіївці. Отже, українське мовлення повернеться до деяких окупованих міст.

— Наскільки якісне покриття інтернетом територій Донеччини, підконтрольних Україні? Чи діє заборона на російські соцмережі?

— Російські соцмережі блокуються. У багатьох великих містах є 3-G: у Слов’янську, Краматорську, Покровську, Костянтинівці, Бахмуті, Маріуполі, Волновасі — майже у всіх райцентрах. З провідним інтернетом теж проблем майже немає, окрім Авдіївки, Мар’їнки, Красногорівки, де він часом пропадає. Тобто такі проблеми є у містах, найбільш наближених до лінії розмежування.

— Якби завтра до України відкрито і з миром повернулися окуповані території, що ви зробили б у першу чергу? У вас є план дій?

— Ця схема вже була відпрацьована у Краматорську і Слов’янську — буквально за рік свідомість більшості людей вдалося навернути на лояльний до України лад. Спілкуючись з місцевими мешканцями, які були проукраїнськими активістами до війни, зауважую, що всі кажуть про те, що люди дуже змінилися.

— Чи є ще шанси взагалі врятувати мізки людей, які зараз в окупації — після кількох років вивчення неправдивої історії в школах і «зомбування» людей телебаченням?

— Патріотизм недовго може сперечатися з порожнім холодильником, тому у ОДА є така стратегія: ми маємо зробити життя на підконтрольних Україні територіях забезпеченим. Для цього вводиться багато програм з відновлення житла, будівництва доріг, опорних шкіл, лікарень, стимулювання малого та середнього бізнесу, тобто вишукується максимум шляхів для створення гідних умов для життя населення.

Коли окуповані території повернуться, всі ті самі програми почнуть реалізовуватись і там. Проте це потребує великих коштів, і їх потрібно шукати вже зараз. Адже на окупованих територіях через дії бойовиків було пошкоджено багато об’єктів інфраструктури, знищено заводи, зупинено виробництво. І це все дуже важким тягарем ляже на плечі української влади. З іншого боку, іноземні партнери виділяють великі кошти на подібні проекти, і після повернення цих територій для відновлення нормального життя знадобиться при нормальній роботі п’ять років.

persona.top

Материалы по теме: