Що приховує незаконна адміністрація рейдерів НМУ?

«Демократичні», «прогресивні», «відкриті»… Приблизно так звучать компліменти керівництва МОЗу представникам нинішньої «адміністрації» НМУ ім. О.О. Богомольця, які сплять і бачать себе на вищих керівних посадах Університету, але вже у...

«Демократичні», «прогресивні», «відкриті»… Приблизно так звучать компліменти керівництва МОЗу представникам нинішньої «адміністрації» НМУ ім. О.О. Богомольця, які сплять і бачать себе на вищих керівних посадах Університету, але вже у легалізованому колективом статусі – через вибори.

Бо ота ганебна приставка «псевдо», «самопроголошені», «нелегітимні» добряче і вже давно свердлить професорські спини. Колеги до певного часу можуть робити вигляд, що конфлікт в НМУ їх не обходить, але думку свою стосовно нього мають. Так само мають думку щодо професійного рівня та моральних якостей претендентів на вищу посаду в Університеті. Чи поділяють переконання високопосадовців з профільного міністерства щодо їх «демократичності», «прогресивності», «відкритості», питання риторичне. Бо існує низка запитань від університетської спільноти, які крутяться у її представників на язику, але поки з різних причин (у кожного вони свої) не озвучуються.

Наприклад, чому це такий відкритий і порядний головний претендент на посаду ректора НМУ Юрій Кучин до сих пір не оприлюднив на сайті матеріали свого звіту у МОЗі, як це робили його звинувачені у закритості попередники? Нема про що звітувати? Чи знову, як у тому фільмі для майбутніх абітурієнтів, обрав стиль «Ми зробили…», «Ми домоглися….», «Ми ініціювали….», а далі – низка новацій ректора Катерини Амосової і її команди? Пам’ятається, пан Лінчевський, друг, покровитель і соратник Кучина, навіть обіцяв пряму трансляцію звітів ректорів, як це було, скажімо, у минулому році.

А ще не може не виникати інше, і вже зовсім не риторичне питання – чому на офіційному сайті Університету нема ні штатного розкладу, затвердженого Вченою радою, ні кошторису. Ні, питання, чи вміє нинішній «перший проректор» розпоряджатися державними грошима не виникає ні в кого. Вміє, і це він довів ще перебуваючи на посаді директора інституту післядипломної освіти, коли гарненько і без жодних докорів сумління зробив державні кошти у мільйонних вимірах своїми власними. Просто, цікаво, на які виміри він може зазіхнути на новій керівній посаді…

Якби отой виборчий процес дійсно задумувався як процедура відкрита, демократична, хіба не доцільно було б замість того, щоб у вузькому колі давати інструктаж «електорату», а голову лічильної комісії спонукати у цілях економії часу підписувати порожні протоколи, організувати публічні виступи кандидатів перед колективом? І чому б на сайті не подати максимум важливої інформації з відкритим доступом, починаючи від наказу про організацію виборів, склад оргкомітету, виборчої комісії, закінчуючи списками всіх виборців, у тому числі від студентів (плюс положення про студентське самоврядування), спостерігачів, тощо? Якщо не вистачає професіоналізму, необхідних знань і досвіду, щоб правильно і відкрито діяти у виборчому процесі, підтверджуючи свій статус «прогресивних реформаторів», можна просто скористатися досвідом інших закладів вищої освіти. Наприклад, ось як це робив НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ .

Напевне, справа не лише у некомпетентності. Необхідна інформація не подається у відкритий доступ тому, що тоді доведеться пояснювати, наприклад, чому у виборчій комісії одночасно знаходяться професор Венцьківський і його зять професор Нікітін? А ще, чому оргкомітет очолює не один з шановних академіків, а колишній міліціонер-антимайдановець Поливач? І багато чого іншого доведеться пояснювати спільноті – віч на віч, відкрито, публічно. З теперішнього часу. І з минулого, про окремі «яскраві» події якого «реформаторам» дуже хочеться забути… Забути самим і наказати забути спільноті. Але чи вдасться, побачимо…

Материалы по теме: