Рейтинг Вакарчука впав у “кому”: Який розкол є в партії “Голос”

Кілька останніх соцопитувань демонструють катастрофічне падіння рейтингу партії “Голос”. У чому ж причина і чи можна зупинити цей процес? Із представлених у парламенті поточного скликання політичних сил не подолала...

Кілька останніх соцопитувань демонструють катастрофічне падіння рейтингу партії “Голос”. У чому ж причина і чи можна зупинити цей процес?

Із представлених у парламенті поточного скликання політичних сил не подолала би 5% бар’єр партія “Голос” – за неї наразі готові голосувати 2,2%.

Такі дані соціологічного опитування нещодавно оприлюднив Центр соціальних та маркетингових досліджень SOCIS. Інше опитування, Центром Разумкова, показало схожий результат: якби вибори до парламенту відбувалися у січні цього року, то “Голос” отримав би на них 2,5%. Тобто, до ВР не потрапив би. На думку експертів, виборці, які на виборах влітку віддали свої голоси партії Святослава Вакарчука, “перетікають” до “Європейської солідарності”. І причина цього – відсутність у “Голосу” чіткого політичного порядку денного. Ця фракція найчастіше підтримує “слуг”. Однак не є сателітом монобільшості, радше йдеться про коливання фракції в різні боки, залежно від того або іншого голосування.

Якщо більшість регулярно штормить від внутрішніх скандалів, яка знижують рейтинги, проте ці скандали можна пояснити періодом становлення політсили, притиранням депутатів один до одного або інтригами груп впливу у владі, то у “Голосі” немає навіть цього. Не рахуючи скандалу, який роздмухали навколо виступу самого Вакарчука на новорічному корпоративі у Мінську, а згодом – через його відпочинок у Таїланді. Але це речі, які стосуються іміджу самого пана Святослава. У фракції ж, на перший погляд, лад і спокій. Та чи так це насправді, чи “Голос” просто пливе за політичною течією?

Ця політсила формувалася за тим же принципом, що і “слуги” – нові обличчя, але з акцентом на патріотичній позиції. Ця позиція нікуди у них не поділася і в парламенті, вони активно включилися у законотворчий процес, однак відразу відчувалося, що у “Голосі” є готові підтримувати ледь не всі законодавчі пропозиції “СН”, інші ж потроху загубилися. Відсутність свіжих ідей помножена на недостатній рівень активності у ЗМІ та соцмережах підштовхували політсилу Вакарчука до того стану, в якому вона перебуває. “Ми називаємо це для себе словом “надпозиція”. Тобто це не є ні опозицією, ні коаліцією”. Так Вакарчук сформулював ідеологічну платформу “Голосу”. Такою, схоже, ця платформа залишається і досі. І якщо її не змінять, то падіння рейтингу триватиме. Але як змінити – це ключове питання, відповідь на яке мають шукати самі депутати та особи, пов’язані з ними.

Як кажуть джерела Depo.ua у цій фракції, у ній склалося кілька груп впливу, в яких відмінне бачення майбутнього політсили. Найчисельніша група – колишні громадські активісти з так званого “грантоїдського” середовища. Значна їх частина добре знайома зі “слугами” із того ж середовища, тому критикувати владу ці депутати не хочуть. Тим більше, переходити в опозицію. У цій групі впливу є окремі підгрупки. Одна із них, як і до депутатства, зосередилася на захисті антикорупційних органів. До неї відносять Ярослава Юрчишина та Олександру Устинову. Інша, до складу якої джерела включають, наприклад, Ярослава Железняка, не проти поглиблення співпраці “Голосу” з владою.

Окрім цієї групи є ще депутати, котрі орієнтуються конкретно на Вакарчука, є ті, хто, як вказують джерела, просто не розуміють, як далі існуватиме ця політсила, якщо у неї є лише “надпозиція”. До них відносять, приміром, Сергія Рахманіна. Також кажуть про наростаюче невдоволення аморфністю фракції з боку Віктора Пінчука. Його зацікавленість у цій політсилі там активно спростовують, проте експертне середовище і далі пов’язує “Голос” із цим бізнесменом.

Якщо про втрату інтересу до Вакарчука і компанії з боку Пінчука – правда, то цим можна пояснити активну розкрутку в медіа Олега Сенцова. Джерела навіть не виключають його участі в якихось проміжних виборах до парламенту, якщо хтось зі “слуг” піде у виконавчу владу. Однак коли це станеться, сказати складно. На горизонті майорять лише одні довибори – в Харкові по 179-му округу. Вони мають відбутися 15 березня. Та навряд чи йдеться про участь у них Сенцова. По-перше, технологічно ще зарано, а, по-друге, у Харкові перемогти буде дуже складно. Інша справа, якщо, приміром, складе мандат хтось із мажоритарників “Голосу”. У фракції таких троє. Всі обрані на Львівщині.

Проте про похід Сенцова у депутати – це радше конспірологія. А от те, що фракції Вакарчука потрібно щось терміново міняти – реальність. Цього року будуть місцеві вибори. Всі парламентські партії, якщо, звісно, вони хочуть продовжити своє політичне життя, мають делегувати на ці вибори своїх кандидатів. У разі подальшого падіння рейтингу, до “Голосу” як бренду втратять інтерес не лише ті, хто симпатизує цій силі, а й можливі спонсори. При цьому може виникнути й інша ситуація: відсутність дієвих партійних осередків на місцях або контролю за їх діяльністю становлять ризик використання бренду партії окремими особами з далекими від ідей партії цілями. Простіше кажучи, в “Голосі” мають усвідомити, що їх політсила – не клуб за інтересами, що у партії має бути майбутнє. А без чіткої позиції у парламенті, без серйозної заявки на місцеві вибори таке майбутнє уявляється доволі туманним.

depo.ua

Материалы по теме: