Церковная недвижимость: УПЦ МП ведет борьбу за МАФ на территории музея

Вже 5 років на території музею історії України стоїть капличка, що належить православній церкві московського патріархату. У 2012 році її встановили як тимчасову споруду з відповідним дозволом. МАФ, у...

Вже 5 років на території музею історії України стоїть капличка, що належить православній церкві московського патріархату. У 2012 році її встановили як тимчасову споруду з відповідним дозволом. МАФ, у якому проводять церковні служби, продають свічки та ікони і збирають пожертви, розміщений біля історичного місця – руїн Десятинної церкви.

Представники музею запевняють: споруда стоїть незаконно, адже лише через деякий час після її встановлення їм стало відомо, що у московського патріархату є право власності не на МАФ, а на капітальну споруду в цьому місці. Яким чином з’явився цей дозвіл в музеї не знають, і через суд намагаються досягти перенесення каплички.

У московському патріархаті відстоюють право користуватись приміщенням. Один із методів – якомога довше продовжити судову тяганину. У вівторок, 13 листопада, суд призупинив розгляд справи щодо законності розміщення каплички на вимогу представника московського патріархату. Той подав інший позов до суду, і поки його не розглянуть, до нинішньої справи не повернуться.

Тимчасова капличка

Приміщення, що кілька років тому розміщувалось на території музею історії України, як тимчасова споруда, нині нагадує повноцінне капітальне приміщення. Від МАФу у звичному розумінні його відрізняє бодай фундамент. Поруч також стоїть невелика дзвіниця. На самому приміщенні три кондиціонери та камери відео-спостереження.

Дзвіниця біля каплички

Всередині “тимчасова” капличка нагадує маленьку церкву. В приміщенні відразу біля входу працює лавка, де продають свічки, ікони, хрестики та інші товари для релігійних потреб. Ціна за свічку – від 5 до 25 грн.

За лавкою працює жіночка. Під час служби вона відходить з місця та стоїть за священником, допомагаючи йому вести службу. Крім неї та самого священика у капличці 7-8 людей. Одні періодично змінюють інших. Здебільшого, люди поважного віку.

Служба в капличці

За словами працівниці каплички, у церкві служить один священик. На питання, як часто проводяться тут служби, здивовано відповідає російською: “Та як скрізь”.

Один із прихожан Євгеній журналісту Insider розповів, що в капличці буває пару разів на тиждень. Московський патріархат обирає, бо “так звик”. Про те, що з приводу каплички йдуть судові процеси і її можуть прибрати, чує вперше.

“Ні, не знаю такого, ніхто не казав”, – каже чоловік.

При цьому, біля самої споруди стоїть інформаційний стенд з інформацією міністерства культури.

Там вказано:

“Усі питання щодо правомірності розміщення каплички на території Національного музею історії України вирішуються в судовому порядку”.

На цьому ж стенді просять утриматись від проявів вандалізму.

Судова тяганина

Позови до окружного суду щодо законності каплички московського патріархату подали музей та народний депутат Ігор Луценко.

Відповідач у справі – міністерство юстиції. Саме працівник цього міністерства – державний реєстратор Михайло Сиволін, на думку позивачів, свого часу зареєстрував право власності релігійної організації на нежитлову будівлю, площею 133,2 кв м.

“Цього реєстратор не мав права робити, бо йому дали документи на три контейнери, площею 60 квадратних метрів. Цей МАФ був зареєстрований злочинним способом”, – зазначив Луценко.

Сам Сиволін до суду не з’являється.

Релігійна організація є третьою стороною у справі.

Ігор Луценко, народний депутат

МАФ Московського патріархату був зареєстрований злочинним способом

Під час засідань сторони розділились таким чином: міністерство культури, директор музею та народний депутат зі своїм представником наполягали на тому, що капличку необхідно прибрати. Відтак, вимагали у суді визнати недійсним рішення держреєстратора про надання московському патріархату права власності.

У свою чергу міністерство юстиції та власник будівлі – православна церква московського патріархату, відстоювали спільну позицію, заявляючи, що дії реєстратора не суперечили закону і капличка по праву належить московській церкві.

На одне із засідань з’явився навіть міністр культури Євген Нищук. Він заявляв про очевидні порушення в реєстрації.

“Ми не хочемо втручатися в релігійні питання, ми хочемо встановити справедливість”, – говорив Нищук.

Євген Нищук в суді

У ході судових засідань позивачі подали в якості доказу роз’яснення діючого заступника міністра юстиції Олени Сукманової, яка в листі вказала, що державний реєстратор не мав права реєструвати право власності на цю споруду.

Саме це твердження і оскаржив у судовому позові до міністерства юстиції адвокат Московського патріархату Ростислав Попович. Він попросив суддю відкласти розгляд розпочатої справи, доки в суді не буде встановлено, чи мала Сукманова повноваження надавати такі пояснення.

Суддя задовольнив клопотання і справу призупинили.

Євген Нищук, Міністр культури

Ми не хочемо втручатися в релігійні питання, ми хочемо встановити справедливість

Політичні звинувачення

Адвокат Попович вважає справу політичною, а позивача Ігоря Луценка звинувачує в політичному піарі.

“Це виключно політичний процес, тільки для того, щоб бути на телекамерах. Пан Луценко розуміє, що в нього немає права на подання цього позову, його права жодним чином не порушені. Ще з 2013 року є рішення суду, яким визнано право власності на це приміщення. Підстав у цих осіб подавати судовий позов не було”, – сказав Попович журналістам.

Натомість директор музею Тетяна Сосновська політичними називає ті рішення, якими визнавалось законним право власності московського патріархату на споруду.

“Політичне рішення було прийнято у 2012-2013 році, коли всі мовчки спостерігали будівництво незаконної споруди на нашій території. Це було політичним рішенням чекати, поки ця будівля вкоріниться”, – розповідає пані Сосновська.

Рішення видачі свідоцтва держреєстратором вона також називає політичним, а адвоката Поповича – маніпулятором.

“У 2013 році судом було визнано право на три тимчасові контейнери, а не на капітальну споруду. Адвокат цим просто маніпулює”.

Тетяна Сосновська, директор музею історії України

Політичне рішення було прийнято у 2012-2013 році, коли всі мовчки спостерігали будівництво незаконної споруди на нашій території. Це було політичним рішенням чекати, поки ця будівля вкоріниться

Нардеп Ігор Луценко у свою чергу заявляє, що буде в апеляційному порядку досягати того, аби справу повернули до розгляду, не чекаючи рішень в інших процесах.

theinsider.ua

Материалы по теме: