Ахметов не доплачує мільярди податків за руду і заробляє на «Укрзалізниці»

В одному із інтерв’ю Ігор Коломойський нарікав на низьку ставку ренти, яку інший олігарх Рінат Ахметова сплачує з видобутої залізної руди. Олігарх порівняв ставки ренти на видобуток руди, які...

В одному із інтерв’ю Ігор Коломойський нарікав на низьку ставку ренти, яку інший олігарх Рінат Ахметова сплачує з видобутої залізної руди. Олігарх порівняв ставки ренти на видобуток руди, які сплачують гірничо-збагачувальні комбінати Ахметова з рентою на нафту, яку в бюджет платить компанія “Укрнафта”.

Контрольний пакет компанії “Укрнафти” належить державі, водночас групі “Приват” належить більше 42% акцій компанії, але операційний контроль здійснюють близькі до олігарха менеджери.

“Укрнафта” продає (нафту) з аукціону, аукціону всередині країни, за ринковою ціною. А рента 28%? А у Ахметова рента 1 або 1,5%… Він платить $1 або $2 за тонну ренти, а “Укрнафта” платить $150… Я просто кажу, що ми платимо 28% від $500, що становить близько $150. Якщо б у мене була собівартість $100, і я б заплатив $150 ренти з 250, і ще б 100% залишилося, але з них треба половину витратити на підтримку видобутку і на інвестування в нові свердловини і потім половину від того, що залишиться, віддати НАКу. Тобто мені залишилося $50 на тонні, що становить 10% від продажної ціни. Йому залишається від $80 до $100, що становить 80% від продажної ціни. В результаті, він заробляє на тонні аналогічного продукту в 8 разів більше, ніж я. Виникає питання, чому такий перекіс ренти?”, – зазначає олігарх Коломойський в інтерв’ю РБК-Україна.

Коломойський мав приватизувати КЗРК в інтересах Пінчука, який передав приватівцям для цього 130 млн. Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов відмовилися передавити акції комбінату зятю колишнього президента Кучми і перепродали половину підприємства Ахметову.

Коломойському належать Покровський та Марганцевий гірничозбагачувальні комбінати, які видобувають марганцеву руду. Тому Коломойскоий так само заробляє на цих активах, як і Ахметов.

В ст. 13 Конституції вказано, що “надра є об’єктом права власності українського народу”.

Згідно з Податковим кодексом (Розділ ІХ. Рентна плата), ставка ренти на видобуток залізної руди становить 8% від вартості товарної продукції, виробленої гірничим підприємством. На 2019 рік до цієї ставки застосовується коефіцієнт 1,1 (плюс 10% до ренти).

В 2018 році до державного бюджету України надійшло 39,8 млрд грн ренти за користування всіма надрами. Найбільша частка припадає на ренту з видобутку природного газу, нафти та газового конденсату: 36,8 млрд грн, або 92% від всієї сплаченої ренти.

Залізна руда – це невідновлювальна сировина, яку компанії олігархів видобувають з українських родовищ і експортують в інші країни у вигляді концентрату, окатишів, чи металевих напівфабрикатів. В Україні відсутнє експортне мито на вивіз подібної сировини, щоб стимулювати її переробку всередині країни, створювати робочі місця та податкові надходження.

Держава повертає експортерам залізної руди 20% податку на додану вартість, хоча у руді, чи концентраті, додана вартість практично відсутня.

Згідно з даними Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, сім найбільших гірничо збагачувальних комбінатів України (без “Сухої балки”, яка показала 1,2 млрд грн збитку) сукупно отримали 32 млрд грн чистого прибутку в 2018 році, такі прибуткові підприємства сплатили всього 2 млрд грн ренти.

Сукупний чистий прибуток гірничих комбінатів Ахметова становив в 2017 році – 25,2 млрд грн.

Найбільший в Україні Південний гірничо-збагачувальний комбінат, кінцевим бенефіціаром якого вказано також Ахметова, виплатив з прибутку за 2017 рік 8,6 млрд грн, а за 2018 – планує виплатити 7,13 млрд грн. В 2018 році доходи гірничорудного сегменту холдингу “Метінвест” Ахметова і Новинського зросли на 19% – до $1,86 млрд.

За підсумками 2018 року, згідно річного звіту, група “Метінвест” показала $2,5 млрд EBITDA. Це аналітичний показник, який фіксує прибуток до сплати податків, відсотків та відрахувань на амортизацію. Виручка компанії від продажу залізної руди в 2018 році склала $1,51 млрд. Це майже на 20% більше, ніж показник 2017 року – $1,26 млрд.

Із графіку видно, що в 2019 році, навіть при тих самих обсягах видобутку, прибуток ГЗК значно збільшиться через сприятливу цінову кон’юнктуру на світових біржах.

Доходи українських гірничих компаній за рік зросли на 20% лише за рахунок росту цін на світових ринках, а рента на видобуток не змінюється. При цьому, податкове навантаження на залізорудні комбінати і так було замалим, порівняно з іншими галузями.

Найбільшим перевізником руди є Метінвест (Ахметова і Новинського). Найбільший перевізник вугілля – ДТЕК Ахметова.

В 2018 році з 322,3 млн тон перевезених УЗ вантажів – 71 млн тон склала залізна руда. Це 22% від усіх перевезень вантажів залізницею. При цьому тарифи на перевезення руди і вугілля – нижчі, ніж, наприклад, на зерно або будматеріали.

Такий несправедливий розподіл тарифів Україна отримала від Радянського союзу у спадок. Вже майже 30 років українська залізниця використовує радянський залізнично-дорожній довідник тарифів, субсидуючи бізнеси олігархів.

Згідно нього, всі вантажі УЗ за вартістю перевезень поділяються на чотири класи: внексласні, першого, другого та третього класу.

Руда і вугілля відносяться до більше дешевого першого класу. Зерно і будматеріали – до другого класу. Їх перевезення по УЗ коштує дорожче.

“Залізниця України працює за тарифами, які були створені в 50-х роках минулого століття. Тоді тарифи залежали від того, який товар перевозиться. Чим дешевше товар, тим нижче тариф. Ця система залишилася і сьогодні. Руду перевозити в 2,5 рази дешевше, ніж сталь, і в 1,5 рази дешевше, ніж зерно. Тому одна компанія (SCM Ріната Ахметова, куди входять Метінвест і ДТЕК – БЦ), яка відповідальна за 50% всіх залізничних перевезень в країні, заробляє приблизно $500 млн на тарифі УЗ (в рік – БЦ). Це ті гроші, які залізниця могла б заробляти, інвестуючи їх у себе”, – заявив колишній заступник міністра інфраструктури Володимир Шульмейстер в інтерв’ю КРИМ.

До “Метінвесту” входять: Інгулецький, Північний та Центральний гірничо-збагачувальні комбінати. Окрім них Ахметов контролює найбільше підприємство з видобутку руди в Україні – Південний ГЗК, який не входить в “Метінвест”. Також йому належить половина Криворізького залізорудного комбінату (КЗРК).

Інший олігарх – Костянтин Жеваго – контролює 17% видобутку залізної руди в Україні. Його основний актив – Полтавський ГЗК, який входить в компанію Ferrexpo.

В 2004 році Фонд держмайна, який на той час очолював покійний Михайло Чечетов, провів приватизаційний конкурс з розпродажу активів Державної акціонерної компанії “УкрРудПром”.

В “УкрРудПромі” були об’єднані всі підприємства, які видобували залізну руду, окрім Полтавського ГЗК та ЗЗРК. Конкурс з приватизації “УкрРудПрому” проходив за законом “Про особливості приватизації підприємств ДАК “УкрРудПром”, який спеціально для цього ухвалила Верховна рада в квітні 2004 року. Згідно закону, приймати участь в приватизації мали право лише ті учасники, які вже володіли блокуючими частками акцій в окремих ГЗК, що входили до складу “УкрРудПрому”. В законі написано, що в підприємствах “УкрРудПрому”, у яких не було власників блокуючих пакетів, право викупу мали власники акцій інших підприємств цього холдингу.

На той час блокуючі пакети підприємств “УкрРудПрому” належали структурам Ріната Ахметова, Вадима Новинського, Ігоря Коломойського та компанії “Металотехніка”, яка входила в групу “Євраз” російського олігарха Романа Абрамовича.

Перед прийняттям цього закону, у березні 2004 року, українські олігархи, з ініціативи Ріната Ахметова, зібралися в Мілані (Італія) обговорити майбутню приватизацію ГЗК.

На зустрічі були: Рінат Ахметов, Ігор Коломойський, Віктор Пінчук і Григорій Суркіс. За результатами тієї зустрічі олігархи домовилися розділити “УкрРудПром”.

“Закон про приватизацію “УкрРудПрому” дискримінаційний і обмежував конкуренцію, – казав народний депутат Павло Різаненко в інтерв’ю БЦ. – Ним були обмеженні в правах інші інвестори, які не змогли взяти участь у приватизації”.

Реальна вартість пакетів акцій тих активів, за консервативною оцінкою на момент 2004 року, становила $2 млрд. Але обмежене коло учасників конкурсу викупили їх за оціночною вартістю ФДМУ – $278 млн.

Вже в 2005 році 62 народних депутата звернулись в Конституційний суд (КСУ) з вимогою визнати закон про приватизацію “Укррудпрому” таким, що не відповідає Конституції, тому що обмежує права інших інвесторів.

Наступну спробу звернутись до КСУ зробив Павло Різаненко в 2018 році, зібравши підписи 54 народних депутатів. Нове подання КСУ прийняв до розгляду. Але в травні 2019 року КСУ, у складі головуючої судді Наталії Шаптали та судді-доповідача Олександра Тупицького, закрив справу з майже тим самим формулюванням – подання не підсудне КСУ.

Материалы по теме: